2

жаркий марсельський червень породжує безумства

Posted by ПатсО on Липень 24, 2010 in Брєдові розказні

22.06 Якщо крутити ручку кавомолки проти сонця кава виходить не смачна. Казав мені араб, встромивши свій м’який погляд в якусь із зморшок на моєму чолі. Я схаменувся та почав крутити за сонцем. Що ж це на мене найшло, навіть у школі вчать, що це не добре, крутити проти сонця. Араб, подібно до жандарму, ще дивився [...]

Теґи:, ,

 
2

Присвята героям австралійських Фермопіл

Posted by ПатсО on Квітень 1, 2010 in Брєдові розказні

Йду по розжареному жовтому піску, що хрустить під нігтями, які я стрижу подібно зубам: тільки тоді, коли ті хворі. Сонце відсвічується від океану, блистить в усі боки, зігріває і без того розжарене тіло та заставляє старіти раніше. Лежиш собі на шезлонгу та п’єш із соломинки(з ребрами, що дозволяють їй згинатися. Чи то не ребра, а [...]

Теґи:, ,

 
5

олд гьорл

Posted by ПатсО on Лютий 6, 2010 in Брєдові розказні

Холодний темний вечір (один з тих під час яких роблять самогубства, просто так, тому що нудно) все насувався на понурі цегляні будівлі, понурі та надокучливі, як і все, що залишилося з сімох декад, для деяких щасливчиків – п’ятьох, що передували дев’яностим рокам. Настирливо вповзали у темряву фари автомашин, а ліхтарі мерехтіли, покірно слухаючись чиєїсь волі. [...]

Теґи:

 
3

ребелія

Posted by ПатсО on Січень 22, 2010 in Брєдові розказні

Батько її працював в декількох метрах вгору по вулиці від кладовища. Великого та красивого, найліпшого що є у місті. Те що, згодом, опісля весняних вакацій, на тому цвинтарі почали з’являтися тіла невинно забитих стареньких, жодним чином не впливало ні на батька, ні на білу будівлю в якій він щоденно працював. Окрім вихідних та свят звичайно. [...]

Теґи:

 
2

мені розкаже ранішня роса

Posted by ПатсО on Грудень 26, 2009 in Брєдові розказні

На хутір опустилося гаряче червоне сонце. Тіні видовжилися і поодинокий собачий гавкіт у тому світлі зм’якшувався, набував теплих барв та немов уповільнювався. Ласкаве сонце вже майже не пекло, а лише світило так, що кожна травинка наповнюючись промінням, шурхотіла своєю мовою про минувший день: де кого потоптали, де примостився ховрашок та де лежав кавалок конячого посліду. [...]

Теґи:

 
0

яблуневий гість

Posted by ПатсО on Листопад 20, 2009 in Брєдові розказні

Аспірин щасливо піниться у склянці з водою. На хліб упало та розмазалось вершкове масло, не надто холодне, щоб погано відрізатися, та не надто тепле, щоб танути. Саме так як треба. Ще скоро чайні листя змішавшись з водою, в обмотаному чайнику дадуть справжній смачний чай. За столом який кишить різним кухонним начинням, та тими сільничками у [...]

Теґи:

 
2

feierlich

Posted by ПатсО on Червень 19, 2009 in Брєдові розказні

- Вам зірка в оці до лиця, – казав сідий грав не в міру чарівній особі. Хвилясте каштанове волосся спадало на плечі, в руці комфортно гойдався бокал. А у віддаленому кутку сидів барон. З пошрамованим обличчям та шарфом поверх утаємниченої шиї. До нього ніхто не говорив, і те йому й не потрібно було. Його погляд [...]

Теґи:

 
6

Станція “Колапс Україна”

Posted by ПатсО on Травень 15, 2009 in Брєдові розказні

Станція «Колапс Україна». Ти сходиш, та йдеш до довгої черги на довгий поламаний ескалатор вгору. Тут багато людей, їхні змазані сизуваті пропиті обличчя зливаються в пластилінову смугу. Прокидаєшся в холодному поті з простирадлом, що стягують маленькі гноми з обох боків. Над тобою цапоголовий декламатор форумних новин: «Be aware!» каже він після оголошення. Впотячук сповз по [...]

Теґи:

 
7

Ебоніт

Posted by ПатсО on Грудень 26, 2008 in Брєдові розказні

Жорна розчавлювали чорні зернятка моєї душі. Тріск, хруст, зламання, розрив, дроблення – лилося синонімами через мої вуха та осідало жовтою сіркою. Якою до речі добре лікувати кінчики губ, коли ті тріскаються, ламаються, дробляться. Коричневе дерево на якому стояла чорна кавомолка, була частинкою не тільки столу, а й частинкою моєї руки: відчував кожну вібрацію, від кожної [...]

 
1

Тиша

Posted by ПатсО on Грудень 24, 2008 in Брєдові розказні

Тиша. Тигром вповзає світло у вузький провулок. Дві фігури. Один ліхтар. Габрієла, відома на вулиці як Габра, втікає з якимось клунком. Її притиснуло світло до стіни, холодної цегли та цупкого підвіконня. Дихання видно навколо неї. Дві фігури за нею. Вона в сторону, плаття її треться об стіни і дереться, а їй на те все одно. [...]

Patso.net: 2008-2010 Copyright