Брєдова розказня номер якийсь-там

Я працював ескалатором на фабриці по забиванню гвіздків. Мені добре платили і єдине, що я робив це було рухання битків. Іноді давали котлети та парацетамол.
Одного разу до нас приїхав Верховний Клоун та запропонував пограти в гру. Він поставив всю свою ікру, і його програш міг значно послабити демографічну ситуацію клоунів по всій планеті. Я поставив свої крекери.
Він сказав що ставки не рівноцінні та втік до Шотландії. Там він став лордом, орендуючи один метр в замку. З часом він розжирів настільки, що диван був більший за його колоду. А колода була велика!!
Але розширювати свою імперію зла в такому обмеженому просторі стало не можливо, тому він купив ще один метр замку, але той метр був в другому кінці приміщення навіть на іншому поверсі. Тому Клоун почав практикувати телепортацію та свістюльки. Останнє йому швидко набридло, бо у нього не було верхньої губи, щоб свистіти. В телепортації він теж не був майстром. Тому його ДНК рознесло по всій землі, отож кожен раз, коли ми дихаємо повітря ми вдихаємо Верховного Клоуна, особливо в Шотландії.