mrs-dalloway 

Коли читав, то взагалі не розумів, що відбувається: міжвоєнне лондонське життя, дружба, шизіки, переходи від персонажа до персонажа. Але коли дочитав, то одразу засумував: за грайливою Саллі Сетон, за Пітером Уолшом, що завжди грається ножем, за Кларисою Делоуей, за бідним Септімусом. Сумую, бо ці персонажі цього чудового, пронизаного якимось флером дзен-буддизму, роману стали як рідні. І неймовірно добре тепер розглядувати небо і відчувати запах ірисок, чути мелодійний гуркіт машин і бачити хмарки. І згадувати, що в житті найголовніше.