Час ідеологій пройшов. У ХХ сторіччі кожен хотів створити нову людину. Переробити все, знищити і перебудувати. На прикладі літератури: більшовики придумали соціальний реалізм, а Улас Самчук всерйоз думав про “національний реалізм”. Врешті лишилося вічне, тобто таке, що було поза ідеологією, а штучне забулося.

Права ідеологія і ліва ідеологія скомпрометували себе повністю. Політичні ідеології ХХ столітття застаріли. Ксенофобія етнічна нічим не краща за ксенофобію класову. Нацист нічим не кращий за комуніста, адже йдеться про політичну боротьбу, яка виключає людяність. У політичній боротьбі усі методи добрі.

Лібералізм і демократія теж не є абсолютними добром. У деяких моментах слід вмикати диктатуру, щоб рятувати країну. Як це робилося у Фінляндії, Чилі й Іспанії, але лише частково зробилося в Україні. Від чого рятувати? Голодомору не було б, якби у 20-х ми втримали свою державу.

Але саме любов нам потрібна, бо це і є вічне. Любов – це єдина ідеологію якої слід дотримуватися. У всій багатогранності визначень.