І от схопивши тачку(Ніссан жаливо не зручний) ми безплатно дісталися Великих Сорочинців.
12
Для парковки машин тут виділили ціле поле. За паркову міліціянти брали по 10грн.
21
Людей йшло багацько
31
І серед них були:
Селянини
41
Хлопці з бубликами
51
Козаки.
61
Тут були ковалі
71
Робили не фігові штучки
81
9
Була тут й міліція: жила вона в зеленій автентичній хатці. Дама на передньому плані явно через це панікує.
10
Біля козацького двору на мене вирішив напасти сокіл
111
Дорожній показник. на Сахаліні етнографія кінчається і починається цигани, що торгують кедами та іншим базарним лайном.
121
Можна було сфоткатися коло покійного ведмедя
13
Ярмарок вже трохи набрид, тому ми рушили в саме село в славнозвісний музей Гоголя та церкву, що славиться своїм гігантським іконостасем.
Щодо Гоголя, тут його стільки як і в Миргороді. Тепер мені смішно коли галичанам закидають культ Бандери.
14
15
Біля церкви стоїть єдиний пам’ятник Данилу Апостолу в Україні
16
Після цього ми повалили знову на трасу, щоб дістатися Миргороду. Знайшли в багажнику однієї тачки. Передавав превед ведмедю вище.
17
Дісталися Миргорода. Закріпилося враження про нього як про круте місто. Воно значно відрізняється від себе ж о 5 ранку, купа інтуристів.
Поїзд рушив після дев’ятої вечора і вже о пів на другу я був вдома.