В цій ситуації. Чи то була та сама Марічка, що з’їхала з глузду і пішла у річку до обмотаного водоростями водяного й до його дочок русалок. Чи то Іван, що вчинив самогубство, закохавшись у якусь сільську почвару, яка потім виявилась відьмою. Він приїхав з міста і зайшовши до хати з мішком раків, він побачив свою невістку, яка не мов посередині двійного каное з двох холодних тіл, вигризала тельбуху його батьків. Два розверзених тіла лежали головами до образів на лавах, а п’яна від крові відьма стояла навколішки та їла людську плоть. Вона блиснула очима – й Іван закляк не здатний дати їй по морді. Вона встала та підійшла до свого нареченого та поцілувала його закривавленими губами. Після цього він перебував у рабстві, аж поки у хату не ввірвалися еСБісти, що були якраз у пошуках втраченого стрільця, почувши страшні крики з хати на краю села. Зайшовши вони бачили голого Івана, що розфасовував органи ще живого вояки по глечикам. Відьма ж волала якусь кабалу і намагалася заткнути рота нещасному. Побачивши візитерів, що стрільнули в стелю, наказавши лягти, вона ринулась на них з ножем. І кулі з ППШ найкоротшою чергою врізались їй в живіт. Іван упав тоді і довго плакав, обнімаючи закривавленими руками рятівників. Скоро він повісився на дереві. Чи то дубі, чи то грабі. Це вже не скаже ніхто.
Інший же втратив голову на вокзалі – на пероні палашем відтяли голову мадяри. Але через 50 років вони за усною домовленістю зібралися разом. Дарма що всі вони мертві.