Київ прекрасний у травні зранку. дихаєш свіжість. Обожнюю травень! Тільки всюди мерещаться дев’ятки, зірочки та смужки схожі на засмаглі вже на спекотному сонці смужки Білайна. Якась комедія! Йти легко. наплічник вже не давить, а асфальт покірливо стелиться дорогою. В гуртожитку дві вахтерши, навіть турків та інших меншин. Заходжу в кімнату – вона не така. якась інша не зрозуміла яка, відкриваю комп. Він теж не такий. Він якийсь чужий. Здається я забув якним правильно володіти. Висушу речі, розпакую наплічник та впорядкую враження в два звіти.