Сьогодні я стою біля водонапірної башти де сидить Убивця-Сомнамбуліст. Мене звати Детектив Рамірес і мені до пенсії залишилось дуже мало. Я дослужився до високо звання в поліції Нового Орлеану. А ці дауни не дають мені нормально спати.
Справа стоїть мій старий друг та напарник – Джо. Його основна функція на даний момент лаятись через те, що шиншила насрала йому в принтер.
Псих на башті тримає гранату та шкіриться. Робити було нічого, дочекавшись поки він задивиться на парад карнавальних шльондр, я поліз по вузький і аморально слизькій драбині на зустріч Сомнамбулісту. Ви можете подумати, що він убивця-сновида але насправді, Убивця-Сомнамбуліст, це таке у його матері було дівоче прізвище.
Досягши краю драбини, я додав собі мужності, побачивши групу моїх фанаток, але потім виявилось, що то фанатки Джо. Вони з задоволенням дивились як він шкрябає щіткою с песця струни принтера.
І тут наш підозрюваний повернувся до мене. І я побачив, що в його руці – гумова качка для ванни. Якась дивна рожа застигла на моєму лиці. Невже це все неправда. Невже ми всі затягнуті в фарватер змови і ненависті? Невже Убивця-Сомнамбуліст невинний? Незважаючи на стрінги, що виглядали з його штанів, мені навіть стало його трохи жаль.
Але потім я побачив гранату в його другій руці і пристрелив його.