В напівтемній кімнаті, з фортепіано, на якому стоять свічки та квіти, лунали вірші чудового та непересічного Антонича.

Фотографія найліпша, яка є.

дякую всім

Вчора була 101 річниця з дня народження Богдана Ігоря Антонича.

Відзначали?

Я так.

ДО ІСТОТ З ЗЕЛЕНОЇ ЗОРІ

Закони «біосу» однакові для всіх:
народження, страждання й смерть.
Що лишиться по мені: попіл слів моїх,
що лишиться по нас: з кісток трава зросте.

Лисиці, леви, ластівки і люди,
зеленої зорі черва і листя
матерії законам піддані незмінним,
як небо понад нами синє і сріблисте!

Я розумію вас, звірята і рослини,
я чую, як шумлять комети і зростають трави.
Антонич теж звіря сумне і кучеряве.
18 травня 1935

отак-то. отака от товстезна радість.