Skip to content

дєнь пабєди

День закінчення війни

Прабабка казала, що італійці були милими хлопцями. Бігали по селу і курей ловили. Німці такі собі, але кращі за мадярів, які, при першій-ліпшій нагоді, з палашами вгризалися у натовп на вокзалі.  Вона знала німецьку, бо вчилася у гімназії, тому заступилася за людей. Один прадід зник безвісти, коли його відправили окупувати Фінляндії. А СРСР торочило, що союз бере участь у війні лише з 1941, а не з 1940, коли розгорілася радянсько-фінська війна.  Пам’ятаю, як вчителька молодших класів з вельми скрушним виглядом розповідала, як гітлерівські літаки “без жодного попередження у червні” бомбардували сонячні радянські міста. А я тоді думав: “нащо попереджати перед атакою? що ж це за війна?”. Інший прадід зник, здається, десь аж під Сталінградом, якогось біса. 

Ворушити старе – все одно, що корпатися у капшуку повному старих листочків. Зазвичай історичні події всяка політична сила інтерпретує як хоче. А  війна, то завжди бруд, солідарність, кров, зрада, обов’язок, тельбухи,  бо люди туди йдуть не геройствувати, а щоб з кулемета можна було постріляти. А людям від того завжди погано..

war02