Skip to content

хемінгуей

Андрухович і Хемінгуей

Юрій Андрухович

“Московіада”

P8175

Якась мурня. Треба було це читати років 7 назад – тоді б це було круто. Написано тупо і, взагалі, я тепер знаю де Дереш навчився так тупо писати.

Місцями правда смішно. Не більше.
Читати хіба для ознайомлення.

Ернест Хемінгуей

“за рікою, у затінку дерев”

7ddd99c4927f1f9ba0e968dd49d207b2_biblion.in

Доволі цікавий роман. Можна знайти паралелі із “Смертю в Венеції” Мана і ще з бозна-чим. Гуд.

Ще Хемінгвей


Чудовий роман про Париж і про письменників. Після нього розумієш, що “Опівночі в Парижі” Вуді Аллена таки справді безпросвітний ідіотизм. Я то розумів ще раніше, бо навіть не додивився той фільм.
Загалом, це гарна книжка. Читати рекомендую!

Фієста (Сонце теж сходить)


В цьому романі Хемінгуея йдеться про складні стосунки людьми, які приїхали на фієсту в Памполону. Пірнувши з головою в божевільне гуляння, вони кайфують та насолоджується. Мова йде про втрачене покоління, що окреслилося в роки після Першої світової. Вони їдять, п’ють, сплять до дванадцяти. Хемінгуей так пише, що ці гастрономічні цикли не є нудними. Екшена як такого тут немає, хіба що є бої биків, словом épouvantes. Завдяки розгортанню тижневої фієсти персонажі прописуються так, що вже вважаєш їх старими друзями, і ладен був би посидіти з ними на бочці навколо якої танцюють п’яні баски.
Основна штука в тому, що головний герой – імпотент. Так вже сталося, що на війні уламок снаряду не туди втрапив(там такого не сказаного, ц е я видумую). Через це він не може бути зі своєю коханою, яка гуляє з усіма підряд. Кохана, Брет, та втратила нареченого на війні, а тепер хоче вийти за якогось шотландця. Але кохає вона Джейка, головного героя, а він імпотент. От ці троє і поїхали на фієсту. Ще до них приєднався закоханий єврей, який був коханцем Брет, та ніяк не може змиритися з кінцем стосунків та американець Білл, який просто тусується.