Skip to content

Камю

Заповіт Альбера Камю

Промова Альбера Камю перед іспанськими біжинцями, що боролися проти режиму Франко. Виголошена у 1958 році. (Переклад мій )

Я намагаюся, в будь-якому разі, самотній я чи ні, робити свою справу.І якщо мені часом стає важко, то це тому, що я переважно роблю її у жахливому інтелектуальному середовищу, у якому ми живемо. У якому безчестя стало причиною для гордості, у якому рефлекс замінив рефлексію, у якому люди думають гаслами і в якому злість дуже часто хоче здаватися розумом.
Я не з тих любителів свободи, які хочуть закути її у вдвічі більше кайданів, не з тих служителів справедливості, які думають, що єдиний спосіб досягти її, це приректи декілька поколінь на несправедливість.
Я живу як можу, у нещасній країні багатій своїм народ та молоддю, але тимчасово бідним на еліту, у пошуках порядку і відродження у яке я вірю.
Без справжньої свободи і без певної честі, я не можу жити.
Ось це ідея моєї справи.

Стейнбек і Камю

 


Багато різних людей їдуть у дощ на автобусі в сторону Мексики. Автобус застряє у багні і тут починаєтсья найцікавіше.
Стейнбек пише ледь не як натураліст. Довгі конкретні описи зовнішності, місцевості. Пише навіть якої висити і ширини дошки у паркані. Скажіть, от на біса мені знати якої вони ширини і довжини?
Цим він нагадує Золю, який у Жерміналі описував будівлю шахти, принципи роботи шахтарів, тощо. Стейнбек описує ремонт автобуса, але у нього подібні сцени якісь нав’язливі. Не так, коротше.
Тим не менш, персонажі чудові. Подобається, як автор грається з очікуваннями читача.

Калігула прагне неможливого та по-всякому бешкетує.
Ну що, драми треба дивитися у театрі, а не читати.
У цій окаянній країні хтось ставить Камю?!

Камю: Чума та Чужий

Прочитав повість Камю L’Étranger – “посторонний” або “чужий” та його ж роман “Чума” – La Peste.

220px-Albert_Camus,_gagnant_de_prix_Nobel,_portrait_en_buste,_posé_au_bureau,_faisant_face_à_gauche,_cigarette_de_tabagisme

У “Чужому” йдеться про чоловіка, що живе тут і зараз, через це він почувається чужим собі і суспільству. Він не надто переймається всілякими умовностям. Вбиває араба, бо сонце надто жарке було. Не хоче женитися, бо це нічого не змінить.

У “Чумі” розповідається про алжирське місто(в чужому теж алжирське місто, адже Камю з Алжиру) в якому почалася епідемія чуми. Камю майстерно описує еволюція думки людей, їхні переживання та труднощі життя в ізольованому місті. Висновки: чума річ спільна, а отже справа усіх. Чума – метафора нацизму. Не треба втрачати совість та слід лишатися чесним, а нацизм того так і розповсюдився, бо її занадто багато людей втратили.

У книзі є деякі наївні місця, але нічого страшного. Мені сподобалося, хоч трохи довго читається.