Колись давно я жив на проспекті Науки і замість того, щоб паритися у заповненій маршрутці ходив пішки до метро. Найближча станція – новозбудована Деміївська.

Вхід в метро знаходився вздовж дороги, а біля нього акуратні прямокутники газону. За планом архітектора(чи хто там це планував?) люди мають обходити ці прямокутники газону і рухатися до входу. Якби люди були роботами вони б так і робили, але, на жаль чи на щастя, вони не роботи.
metro

Пішоходи протоптали собі стежинку по газону напряму до входу. Ця стежина логічне продовження маршруту, яке дозволяє швидше дістатися до метра, йдучи прямо, а не ліворуч на декілька метрів, а потім прямо.
Подібна проблема і в Білорусі.
Врешті через рік чи два, міські чиновники змирилися з людською логікою і вимостили стежину плиткою і навіть лавки поставили.  Звісно згори це має не такий приємний вигляд для архітекторського ока, але людям зручніше.
demii

Які з цього висновки? Перед тим, як розробляти якусь чергову державну програму – від розташування газонів до оподаткування – слід розуміти, що йтиметься про реальних людей, а не сферичних homo sapiens у вакуумі. Треба звертати увагу на людську поведінку і шукати закономірності.